Терміни і поняття курсу

САМОСТІЙНА РОБОТА

з курсу «Сучасні педагогічні технології:

технології сучасного уроку української мови»

студентки групи УА-5

Шодіної Наталі

  Терміни і поняття курсу

1.     Поняття активного навчання та активних методів навчання	Ми  визначаємо активне навчання як таке, що залучає учнів до участі у виробленні пізнавальної інформації та пробуджує особисту відповідальність за те, що вони роблять. Методи активного навчання розподіляємо залежно від структури тренінгової діяльності та завдань кожного етапу: на підготовчому, основному, завершальному. Основною метою методів, які використовуються на підготовчому етапі, є створення атмосфери порозуміння й емоційного комфорту, виявлення очікувань учасників, а також вникнення в тему. Методи активного навчання втілюються за допомогою низки більш конкретизованих прийомів роботи тренера - ігрових вправ, практичних завдань, рольових та ділових ігор, мозкових штурмів, обговорення проблеми в командах та парах тощо.
2.     Класифікація активних методів навчання	Імітаційні  та не імітаційні методи навчання.  Імітаційні бувають ігрові та неігрові.
3.     Поняття інтерактивного навчання, інтерактивних методів та технологій.	Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-не будь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою.  Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Інтерактивне навчання - це діалогічне навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня. Інтерактивні методи навчання – це навчання, яке дає можливість дітям у дошкільних закладах та учням школи в парах, мікрогрупах, або малих групах опрацьовувати навчальний матеріал розмовляючи, дискутуючи та обговорюючи різні точки зору.
4.     Класифікація інтерактивних технологій.	Інтерактивні технології кооперативного навчання	Технології колективно-групового навчання		Технології ситуативного моделювання	Технології опрацювання дискусійних питань
5.     Структура уроку із застосуванням інтерактивних технологій	1. Мотивація 2. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів. 3.  Подача необхідної інформації. 4. Інтерактивні вправи. 5. Рефлексія. 6. Висновки уроку.
6.     Поняття технологій колективно-групового навчання, його відмінність від фронтальної (групової) форми організації навчання.	Технології колективно-групового навчання це ті технології,  які  передбачають одночасну спільну роботу всього класу.  Ця форма навчання учнів відкриває для учнів можливість співпраці з ровесниками , сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Групова (фронтальна) форма колективної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною  (здебільшого вчителем)групи учнів чи цілого класу. Більшість слухачів.
7.     Поняття технологій кооперативного навчання, його відмінність від колективно групової форми організації навчання.	Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та рнавичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.
8.     Як утворювати малі групи та керувати їхньою роботою	·         переконатися, що учні володіють знаннями та вміннями. ·         Об'єднати учнів в групи. Почати із груп, що складаються з трьох учнів. 5осіб – це оптимальна верхня межа для проведення обговорення. ·         Переконатися, що учні сидять по колу – «пліч-о-пліч, один проти одного», усі члени групи повинні добре бачити один одного. ·         Повідомте учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи (спікер,секретар,посередник,доповідач ·         .Забеспечте справедливий вибір доповідача. ·         Дайте кожній групі конкретне завдання й інструкцію. ·         Стежте за часом. ·         Забеспечте нагороди за групові зусилля. ·         Будьте готові до підвищеного шуму. ·         Запропонуйте допомогу, але не відволікайте на себе. ·         запропонуйте групам подати результати роботи. ·         Проведіть рефлексию. Прокоментуйте роботу груп з т.з. її навчальних результатів та організації процедури групової діяльності.
9.     Які основні правила роботи  в групах ви запропонуєте своїм учням.	1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі. 2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, потім по черзі.  3. Дотримуйтесь правил активного слухання, головне не перебивайте один одного. 4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили ці ідеї. 5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.  6. Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право існування
10. Назвіть основні варіанти групової роботи	·         Мікрофон, ·         Незакінчені речення, ·         Мозковий штурм, ·         навчаючи-учусь,		·         Броунівський рух, ·         Ажурна пилка, ·         Аналіз ситуації, ·         Вирішення проблем, ·         Дерево рішень
11. Мета й завдання комунікативних вправ – «криголамів» на інтерактивному уроці.
12. Мета й місце проведення рефлексій на особистісно-зорієнтованому уроці.
13. Поняття технології «мозкового штурму»	Мозкови́й штурм  (  brainstorming,   Brainattack f, Brainstorm m) — популярний метод висування творчих ідей у процесі розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення.
14. Варіанти проведення «мозкового штурму»	Метод полягає у вирішенні проблеми та виробленні певної ідеї за обмежений час (10-15 хвилин). Обрати керівників груп шляхом проведення бліцтурніру (5-6 запитань із теми уроку), решта учасників формується за вибором учнів. 5-6 осіб (оптимальна кількість дітей у групах) розміщуються навколо стола. Лідер групи отримує та оголошує тему для обговорення та пропонує протягом хвилини по черзі висловити свої думки. Секретар фіксує ідеї. Головне - кількість ідей. Кількість породжує якість. Мають право на існування й абсурдні, на перший погляд, думки. Не допускати критики. Можливе запозичення чужих ідей з метою їх удосконалення. Важливо у процесі обговорення довести правильність своєї думки, а також бажано дійти спільного висновку. Ідеї груп записуються на дошці. У процесі обговорення обґрунтовується остаточний вибір. Вид роботи активізує інтелектуальні здібності дітей, розвиває фантазію, виробляє вміння толерантно ставитись до чужих думок. Ця діяльність потребує певної підготовки класу, ознайомлення учнів із правилами «мозкового штурму». Доцільно використовувати у 3-4-х класах.
15. Поняття технологій ситуативного моделювання, його відмінність від колективно групової форми організації навчання	Модель навчання у грі-це побудова навчального провесу за допомогою включення учная у гру(передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).Використання гри в навчальному процесі завжди стискається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат(інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчальнні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.
16. Етапи проведення гри	1. орієнтація(введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); 2.підготовка до проведення гри(викладання сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтованих шляхів розв'язання проблеми); 3.основна частина-проведення гри; 4.обговорення
17. Етапи моделюючої гри	1. введення учнів в ситуацію, на основі якої отримують завдання,поділяються на групи, обирають ролі 2. отримання інформації та аналіз під кутом зору ігрового завдання. 3.гра розгортається за невизначеним сценарієм, учні «грають ролі». 4. обговорення, рефлексія того, що відбулося,усвідомлення учнями отриманого досвіду
18. Етапи імітаційної гри	1. вибрати явище, тему для імітації. 2. спланувати все що необхідно для імітації. 3.надати учням достатньо інформаціі, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і,одночасно, вчитися. 4.перед імітацією зробіть короткий вступ. 5.обговорення,заздалегідь продумайте запитання для підбиття підсумків.
19. Етапи гри-симуляції	1. обрати тему для симуляції та основне питання, яке будуть вирішувати учні. 2.спланувати сценарій симуляціі, розподіл ролей, участь у грі всього класу. 3. надання учням інформації,чіткі інструкції, зробити короткий вступ. 4.виконання своїх ролей. 5.Запитання для підбиття підсумків
20. Поняття технологій опрацювання дискусійних питань	Дискучії є важдивим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку аакритичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюванної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи . Певна кількість науковців вважає дискусію різновидом ігрових форм занять, співробітництва, коли з обговорюваної проблеми ініціативно висловлюються всі учасники спільної діяльності.
21. Умови ефективного проведення дискусії	1.проведення дискучії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання(тобто такого, яке не має однозначної відповіді і допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні) 2.не слід ставити запитання на зразок:хто правий, а хто-ні в тому чи іншому питанні. 3.у центрі має бути ймовірний перебіг(що було можливим за тим чи іншим збігом обставин?Що могло б відбуватись,якбі…?)Чи були альтернативні можливості,дії? 4.усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми; 5. учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;  6. усі твердження учнів повинні супроводжуватись аргументацією, обгрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?, Як ті мислів, коли дійшов такого висновку?»; 7. дискусія може закінчуватися як консенсусом(прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.
22. Розвивальні можливості методу «Портфоліо»	Метод портфоліо дозволяє вичерпно показати, на що учень здатний, підвищити його самооцінку, розкриває весь спектр виконуваних робіт, безперервність навчання з року в рік.
23. Умови організації роботи над проектом	Професіоналізм учителя, знання ним особливостей проектної методики, усвідомлення широких можливостей розвитку учнів у процесі проектної діяльності. Навчання учнів та оволодіння ними технологією проектної діяльності ( уміння визначати мету, завдання, бачити предмет дослідження, планувати власну діяльність і діяльність своїх товаришів). Прагнення учнів брати участь у роботі над проектом; певний рівень володіння знаннями з біології та загальнонавчальними, інтелектуальними вміннями. Започаткувавщи спільну роботу варто доводити її до кінця, поетапно узгоджуючи проміжні результати дослідження з учителем. Наявність інформації про хід реалізації проекту.
24. Етапи роботи над проектом (алгоритм)	I  етап Вибір напряму і формування назви проекту: уза­гальнена назва проблеми, визначення кола питань; ви­ділення загального напряму або пріоритетних (окре­мих) напрямів, оформлених у підпроекти. Визначають напрям і формують назву проекту всі члени колективу — і педагоги, й учні. II  етап Розділи проекту. 1. Актуальність, необхідність, значущість обраного напряму (чому саме цей). 2. Мета і завдання проекту: а) довготривалі: * створення чогось нового (за структурою, підхо­дами, концепцією навчально-виховного процесу); * нові технології, методики; * можлива розробка дослідження за проектом; * визначення очікуваних результатів; * планування «продукту» в результаті виконання програми (посібника, сценарію, технології, плану, но­вої програми); б)    короткотривалі — визначення конкретної мети, завдань на певний період. 3.    Визначення етапів реалізації проекту: а)    зазначаються терміни початку і закінчення проекту; б)    закінчення проекту визначається етапністю його реалізації; в) зазначаються часові інтервали кожного етапу: запису проекту, І етапу, II етапу тощо. 4. Механізм реалізації проекту. Пояснення: «Як? Яким чином? За допомогою яких засобів буде реалі­зовано проект?» Плани апробації конкретних справ, акцій, заходів згідно з визначеними етапами. 5. Обов'язки та відповідальність учасників реалі­зації проекту: а) хто відповідає за проект? б)    хто і за що відповідає всередині проекту? в) хто допомагає в реалізації проекту? 6. Очікувані результати: які конкретні результати очікуєте одержати на кожному етапі і після завершен­ня проекту? 7. Оцінка й самооцінка проекту: коли та з якою періодичністю буде оцінюватися виконання проекту (один, два, три, чотири рази на рік); хто візьме участь в оцінюванні — самі учасники, експерти, управлінські структури; які форми контролю (самоконтролю) й оці­нювання (самооцінювання); у якій формі буде подано інформацію про хід проекту (звіт, конкретні матеріали, сценарії, розробки, нові проекти тощо)? 8. Бюджет, ресурсне забезпечення (приблизний бюджет, ураховуючи всі види витрат, необхідних для успішної реалізації проекту). III    етап Презентація. Вона може бути представлена:  • у вигляді постера (плаката), на якому автори в оригінальній формі подають добірки матеріалів; • у формі щоденника, буклета, міні-підручника; • як усна презентація, що поєднується з оформ­ленням постера. IV етап Цей етап охоплює дискусії, обговорення резуль­татів проекту після його захисту, поради та комента­рі вчителя, груповий аналіз роботи та самоконтроль учасників. Планування у розробці стратегії реалізації проекту має двоетапний характер.
25.  Вимоги до використання методу проектів	Метою методу проектів є створення умов, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними (знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різ­них групах; розвивають дослідницькі вміння та аналі­тичне мислення. основними вимогами до використан­ня методу проектів є: наявність значущої у дослідниць­кому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького по­шуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змісто­вої частини проекту (із зазначенням поетапних резуль­татів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кін­цевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; ви­сновки, висунення нових проблем дослідження.
26. Постановка ключового питання у методів проектів	Робота починається з постановки проблеми, так званого ключового питання, яке становить суть проекту. Його формулює вчитель. Ключове питання, маючи всеосяжний, стимулюючий характер, розкриває сутність літератури, пов´язує її з іншими дисциплінами, з життям. Після цього учитель ставить перед учнями завдання щодо матеріального вираження майбутніх створених ними проектів (відеофільм, бортжурнал “подорожей”, альбом, газета, альманах, низка заходів, репортажів, веб-сторінка тощо). Найбільш реальною, прийнятною формою проекту є учнівський твір (як письмовий, так і усний). Ключове питання проекту через свою глобальність, абстрактність може видатись учням недоступним. Виникає потреба конкретизації, уточнюючих питань, які називаються тематичними. Ці питання, ретельно розроблені вчителем заздалегідь, вказують механізми розкриття ключового питання. Вони не мають однозначної “правильної” відповіді, а покликані активізувати учнів до роздумів, досліджень, пошуку, дискусії. Саме тому ретельна, детальна розробка тематичних питань – складний, базовий етап підготовки вчителя до уроку, запорука активності роботи учнів на уроці, цікавості цієї роботи.
27. Прийоми активного слухання	1. з’ясування 2. перефразування 3. резюміровання
28.  Прийоми візуалізації під час пояснення (опорні конспекти)

Каталог методів навчання

Каталог сучасних методів навчання

Студентки групи УА-5

Шодіної Наталі

Етап	Назва методу	Проведення
Мотивація Засвоєння й сприйняття Матеріалу Організація закріплення  вивченого Підбиття підсумків Рефлексія	«Мозковий штурм» (10 хвилин) 3-4 класи «Мікрофон» «Акваріум» «Навчаючись учусь» «Коло ідей» «Німа дискусія» «Суд від свого імені» Рольова гра «Карусель» «Печиво» «Незакінчені речення» «Сірники» «Займи позицію» «Дискусія» «Універсальний опонент» «Ток-шоу» «Пущений по колу лист паперу»	Полягає у: виробленні певної ідеї вирішення проблемі за певний час. Послідовність: визначення керівників (декілька запитань до теми уроку) та секретаря; визначення інших учасників за бажанням; учасники займають заздалегідь підготовані місця; оголошення лідером теми  обговорення; учні обговорюють тему та секретарей; учні висловлюються по черзі (1 хвилина), секретар веде записи. Головною думкою цього методу є дізнатися як найбільш думок. Всі думки мають место бути, навіть коли вони є абсурдними. Важливо дійти спільного висновку. Ключові фрази:  «Ми дійшли думки, що...», «У ході обговорення я дізнався …» .  Одне з найбільш важливих переваг мозкового штурму полягає в тому, що під час мозкового штурму заохочується творче мислення, причому генерування ідей відбувається в умовах комфортної творчої атмосфери. Йде активізація всіх учасників процесу. Вони глибоко залучені в хід генерування ідей та їх обговорення, більш гнучко освоюють нові ідеї, відчувають себе рівноправними. Розкутість активізує інтуїцію і уяву. Відбувається вихід за межі стандартного мислення. Інтерактивна взаємодія породжує синергічний ефект. Чужі ідеї допрацьовуються, розвиваються і доповнюються, зменшується шанс втратити конструктивну ідею. Залучається велика кількість ідей, пропозицій, що дозволяє уникнути стереотипу мислення і відібрати продуктивну ідею. Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.  Цей прийом може використовуватись як у груповій, так і у фронтальній роботі з учнями, може стати частиною інших інтерактивних прийомів Правила проведення: Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця. Ключові фрази: «Коли я висловлювався в мікрофон, я ...». Акваріум – це один з варіантів кооперативного навчання. Він ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, удосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку. Порядок проведення. 1. Учні об’єднуються у групи по 4-6 чоловік. Вчитель пропонує їм ознайомитися із завданням. 2. Одна з груп займає місце в центрі класу. Ця група отримує інструкцію для проведення групової дискусії, сформульовану приблизно так: - прочитайте завдання вголос; - обговоріть його в групі (проведіть коротку дискусію); - за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію. 3. Поки діюча група займає місця в центрі, решта учасників обговорюють завдання в малих групах. Зв. ув. учнів, котрі перебувають у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у перебіг обговорення. 4. По завершенні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця. 5. Коротке загальне обговорення можна організувати за такими запитаннями: - чи погоджуєтеся ви з думкою групи? - чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною? Відводиться на таку бесіду 3-4 хвилини. 6. Потім пропонується іншій групі зайняти місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше завдання або іншу проблему: „акваріум” Ключові фрази: «Я відчував, що...», «Я робив це для того, щоб...». Цю технологію використовують під час повторення вивченого та під час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань. Суть прийому «Навчаючи – учусь» полягає в тому, що кожен учень може передати свої знання іншим дітям та отримати від однокласників нову для себе інформацію у процесі спілкування. Кожна група має певний обсяг інформації, розділеної на частини та записаної на окремих індивідуальних аркушах. За певний час діти повинні засвоїти свою частину інформації та поділитися з іншим учасником групи. Спілкуватись потрібно тільки з одним учасником. Таким чином, усі діти у групі засвоюють певну суму знань. Потім групи обмінюються делегатами, які навчають дітей іншої групи того, що вивчили самі. Прийом «Навчаючи – учусь» є дуже ефективним при узагальненні матеріалу з обраної теми, закріпленні та повторенні вивченого. Стимулює в учнів бажання до навчальної діяльності, створює ситуацію успіху. «Коло ідей» - метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Всі групи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декількох питань (позицій), які представляються групами по черзі. При відповідях кожна із груп озвучує тільки один аспект проблеми, а вчитель задає питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією групою. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому; підбиття  підсумків. Необхідні матеріали: ·         два великі аркуші паперу з написаними вгорі твердженнями по темі; ·         маркери. Хід роботи:      Ведучий пропонує учасникам організувати обмін думками за темою у письмовій формі, скориставшись двома великими аркушами паперу, на яких записані тезиси, пов'язані з розглянутою темою. Листи розташовуються в різних частинах класу, щоб учасникам було зручно працювати з ними.       Учасники протягом 15 - 20 хвилин мають можливість висловити свою позицію з приводу зафіксованих на обох листах тезисів, виключно записуючи свої думки безпосередньо під текстом твердження. (Ніяке усне обговорення і репліки не допускаються). Далі, розвиваючи на папері виниклу "німу дискусію", учасники можуть апелювати не тільки до тексту твердження, але й до записаних на аркуші позиціях своїх партнерів. Всі учасники мають можливість вільно пересуватися в приміщенні, відведеному для дискусії, стежити за її змістом, а також фіксувати свою позицію паралельно на обох листах.      Коли час вийшов, учасники аналізують зміст і хід відбулася "німий дискусії". Мінімальна кількість учасників – 3-х осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача відповідача (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений). Після того як вчитель об'єднав у чнів у три групи – судді, обвинувачі та обвинувачувані, протягом відведеного часу: судді – знайомляться із судовою процедурою та готують запитання до обох сторін; обвинувачі – обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи; обвинувачувані – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту. Для більш ефективної роботи необхідно до кожного судді приєднати одного обвинувача та одного обвинувачуваного. Далі можна починати суд в кожній групі за таким порядком або сценарієм: Вступні заяви учасників судового процесу. Суддя викладає суть справи. Обвинувач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання. Обвинувачуваний викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання. Суддя виносить рішення. Після того як весь клас знову об'єднується, судді оголошують свої рішення. Проведення: Утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє.  Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні,  а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника. Необхідні матеріали:  печиво =) Хід роботи: Учасники сідають у круг. Після оголошення теми дискусії будь-який учень може почати висказуватись.  Його може прервати наступний учень. В середину цього кругу поміщується миска з печивом. Після відповіді учасник дискусії бере печиво. Наступний раз він може висказатись лише тоді, коли з’їсть своє печиво. Дискусія триває до тих пір, доки не закінчиться все печиво. Цей прийом часто поєднують із «мікрофоном». Він дає змогу ґрунтовніше працювати над формою ви-словлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.  Робота за такою методикою дає присутнім можли-вість долати стереотипи, вільніше висловлюватися стосовно запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити стисло, але по суті й переконливо.  Організация роботи:  Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи уявний мікро-фон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням закінчувати його. Кожен наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють із від-критими реченнями, наприклад: «на сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям бу-ло...»; або: «ця інформація дає нам підстави для висновку, що...»; або: «це рішення було прийнято, бо...» тощо.  Необхідні матеріали: сірники та коробка для них. Хід роботи:  Учасники дискусії сідають у круг. В середину цього кругу поміщується коробка.  Кожний учасник дискусії перед початком обговорення отримає декілька сірників.   Кількість сірників визначається кількістю висказувань у ході дискусії (один сірник – одне висказування) та визначається кількістю учасників дискусії (чим більш учасників – тим більш потрібно сірників). Після оголошення теми кожен учасник може за бажанням почати обговорення. Він може говорити до тих пір, доки не договорить, чи його хтось не перерве. Кожний з учасників може його зупинити , поклавши сірник у коробку. Після цього перервавший може вісказувати свою думку. Цей метод допоможе дізнатися, якого висновку учні дійшли у кінці уроку, яку позицію зайняли. Порядок проведення: вчитель називає тему та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми; вам потрібно стати біля того плаката ("так", "ні", "не знаю"), який відповідає вашій позиції; підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції, чому саме її ви обрали: самостійно або в групі своїх однодумців підберіть кілька найбільш сильних аргументів, які можуть переконати інших у вашій правоті, висловте свої аргументи класу, застосувавши метод "Прес"; уважно вислухайте позиції та аргументи інших; якщо після обговорення дискусійного питання ви змінили точку зору, то можете перейти до іншого плаката і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею чи аргумент протилежної сторони. Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить учнів слухати свого співрозмовника та подавати переконливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємо-поваги.  При проведенні дискусії слід дотримуватись таких правил:  1.Говорити по черзі, а не всі одночасно.  2 Не перебивати того, хто говорить.  3 Критикувати ідею, а не особу, яка її висловила.  4 Поважати всі висловлені думки (позиції).  5 Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком хіба що жарту.  6 Не змінювати тему дискусії.  7 Намагатися заохочувати до участі в дискусії інших.  У класі ви можете доповнити ці правила, прийняти Їх після обговорення та дотримуватися під час про-ведення дискусій. Ціль: • знакомство участников группы; • развитие у участников навыков аргументации; • освоение участниками необходимого для сотрудничества навыка корректного высказывания несогласия с точкой зрения оппонента. Описание методики: Группа располагается по кругу. Каждый участник называет свое имя и высказывает аргумент на любую тему (тема также может быть задана тренером или касаться предмета всей образовательной программы). Следующий, находящийся рядом, участник повторяет имя своего предыдущего коллеги и в вежливой форме не соглашается с ним, приводя контраргумент, затем называет собственное имя и выдвигает свой аргумент, после чего очередь переходит к следующему участнику. Мета:   отримання навичок публічного виступу та дискутування. Вчитель на цьому уроці є ведучим на «Ток-шоу». Організація роботи: оголошення теми дискусії. потім пропонують висловитися із запропонованої теми "запрошеним гостям". слово надається глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або ставити запитання "запрошеним" не більше 1 хв. «запрошені» мають відповідати якомога коротше і конкретніше. ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через ліміт часу. Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати власну позицію. Цю техніку слід використовувати для збору максимальної кількості інформації.  Організація роботи: клас ділиться на групи. кожна група отримує окреме завдання, наприклад, визначити фактори, причини, наслідки тощо. всі групи сидять у формі кола. кожна група (одночасно працюють всі групи) визначає у своєму колі одну причину (наслідок, фактор, тощо), записуючи її на листку. цей листок вона передає наступній груп, і таким чином, листок ходить по колу до тих пір, поки дана тема не буде вичерпаною.  Слід звернути увагу на те щоб учасники заняття не дублювали вже записаних думок.